Історія суду

Полтавський окружний адміністративний суд – наймолодший суд Полтавської області та один із наймолодших судів в Україні. Проте вже сьогодні можна констатувати його становлення й оформлення як судової установи зі значними надбаннями та здобутками й навіть із власною історією.

Наміри щодо створення системи адміністративних судів або іншими словами – адміністративної юстиції були задекларовані ще на початку становлення сучасної української державності. У 1992 році Концепція судово-правової реформи передбачила створення адміністративних судів. В подальшому можливість створення спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції була закріплена в Конституції України 1996 року. Згодом в Законі України «Про судоустрій України», прийнятому в 2002 році, було закріплено систему адміністративних судів. Відповідно до цього 1 жовтня 2002 року Указом Президента України було створено Вищий адміністративний суд України, а 16 листопада 2004 року - місцеві та апеляційні адміністративні суди, затверджено їх мережу та кількісний склад суддів. 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України, яким визначено повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Водночас Вищий адміністративний суд України почав розгляд перших адміністративних справ і майже через півтора року після цього поетапно почали свою роботу апеляційні та окружні адміністративні суди.

Полтавський окружний адміністративний суд створено та зареєстровано як юридичну особу 24 жовтня 2007 року. 18 червня 2008 року в 91-му номері Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини» опубліковано оголошення про початок його роботи, а безпосередньо здійснення правосуддя суд розпочав з 1 липня 2008 року. Саме цього дня до суду надійшли перші позовні заяви.

Основним завданням суду відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Полтавський окружний адміністративний суд є місцевим спеціалізованим судом у системі судів загальної юрисдикції, а його повноваження поширюються на територію Полтавської області. Він є судом першої інстанції і розглядає справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи), віднесені процесуальним законом до його підсудності, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до Указу Президента України від 16 травня 2007 року № 417/2007 «Про кількісний склад суддів адміністративних судів» кількість суддів Полтавського окружного адміністративного суду складає 22. Згідно наказу Дежавної судової адміністрації України № 99 від 23 серпня 2012 року штатна чисельність працівників апарату складає 84.

У 2008 році суд розпочинав свою діяльність у складі 4 суддів. Поступово суддівський корпус поповнювався, і на сьогодні до його складу призначено 22 судді, з яких 21 призначений на посаду вперше.

Перші чотири роки суд працював в орендованому приміщенні та не мав належних умов для здійснення правосуддя. Сьогодні суд розміщується у триповерховій будівлі, розташованій по вул. Пушкарівській, 9/26 у місті Полтаві, яка передана суду у 2009 році.

На першому поверсі суду обладнано 11 залів судових засідань, які оснащені комплектами судових меблів, системами фіксування судового процесу та символами судової влади - Державними прапорами України та Державними гербами України.

В доступному та зручному для громадян місці розміщені стенди з повідомленнями про розгляд справ, графік прийому громадян керівництвом суду, реквізити щодо справляння судового збору, іншою інформацією. Відповідна інформація розміщується та оновлюється на інформаційній веб-сторінці суду.

Кожний суддя забезпечений окремим кабінетом, суміжним з кабінетами помічника судді та секретаря судового засідання. Всі працівники суду забезпечені зв'язком, мають доступ до програми «Діловодство спеціалізованого суду», «ЛІГА-ЗАКОН».

В приміщенні суду облаштовано кімнату для ознайомлення з документами, конференц-зал, кімнати відпочинку та прийому їжі, зони очікування для відвідувачів.

На території суду облаштовані три стоянки для автотранспорту, пішохідні доріжки.

Не залишився поза увагою і зовнішній вигляд приміщення – йому надано історичної естетики, прилеглу територію озеленено, встановлено систему зовнішнього освітлення.

Відповідно до наказу Міністерства культури України від 22.11.2012 № 1364 будівлю суду занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури, історії місцевого значення.

В зв’язку з цим цікаво ознайомитись з історичними даними про неї, які збереглись в архівах міста.

Сама споруда відноситься до комплексу споруд «Червоні казарми», внесеного до Зводу пам’яток історії та культури м. Полтави як пам’ятка архітектури та історії.

«Червоні казарми» — це комплекс споруд, більшість з яких збудована в 1876-1893 роках спеціально для військових частин армії Російської імперії. У військовий комплекс входили казарми для солдат, навчальні приміщення, домова церква, порохові склади. Назву «Червоні казарми» він отримав через червоний колір будівель.
У житті нашого міста «Червоні казарми» відіграли важливу роль у період 1918-1921 років — саме там був епіцентр революційних подій.
У 1903 році на території комплексу був розквартирований 33 піхотний Єлецький полк, який входив до складу 9 піхотної дивізії російської армії. У вирі революційних подій, у червні 1906 року, спонукувані арештом десяти солдат за революційну агітацію і обмеженням вільного виходу з казарм, солдати цього полку повстали та, озброєні гвинтівками самовільно вийшли з казарм, організували мітинг, де висували політичні вимоги, намагаючись звільнити з в’язниці політичних в’язнів.
У період української революції та національно – визвольних змагань українського народу 1917 - 1921 років комплекс використовувався політичними силами, що захоплювали владу в місті, для розміщення військ, складів озброєння та боєприпасів. Інколи тут розгорталися військові дії.

Зі встановленням радянської влади у приміщеннях «Червоних казарм» була розміщена 25 Чапаєвська дівізія, яка входила до 7 корпусу Українського військового округу. У 1926 році було створено 12 військових шкіл на території округу, одна з яких розміщувалася у «Червоних казармах». З 1935 року вона називалася Полтавською військово - політичною школою.
Напередодні Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років тут квартирувала 132 стрілецька дивізія під командуванням С.С. Бірюзова. З початком війни на території казарм відбувалося формування і навчання нових бойових підрозділів з мобілізованих полтавців.
Після визволення України була створена комісія з розслідування злочинів нацистів. В акті комісії від 18 лютого 1944 року зазначається, що місцем масових розстрілів євреїв після 23 листопада 1941 року було стрільбище 73-го полку (Червоні казарми). За день там розстріляли 4 тисячі євреїв, а всього із 1942 по 1943 роки – 10 тисяч осіб. Разом із єврейським населенням знищували і військовополонених.
З 1958 року в приміщеннях «Червоних казарм» було розгорнуто роботу 7 військової школи з підготовки молодших спеціалістів зв’язку, в 1965 році перейменованої у 101 військову школу молодших спеціалістів військ зв’язку, яка у 1966 році переформована в учбовий центр військ зв’язку. 16 березня 1992 року центр увійшов до складу Збройних сил України.
Директивою Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року будівля була передана зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державної судової адміністрації України, а в подальшому - закріплена за Полтавським окружним адміністративним судом на праві оперативного управління.