Як правильно визначити підсудність справи

 
Останнім часом на фоні бурхливого суспільно-політичного життя спостерігається підвищення рівня правосвідомості громадян. Відтепер факт звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є звичайною складовою життя пересічного українця.
Разом з тим, у великому розмаїтті правових відносин йому важко визначити підсудність правового спору, тобто, встановити суд, який згідно із законом повинен здійснювати правосуддя при розгляді конкретної справи.

Що саме слід розуміти під поняттям «підсудність справи» ?

Підсудністю справи вважається правовий інститут, що містить сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на основі яких закон визначає суд, що має право та зобов'язаний розглянути таку справу й вирішити її по суті. При цьому підсудність справи визначається за допомогою трьох критеріїв, які позначаються як різновиди підсудності справ, а саме: предметної, територіальної та інстанційної .
Предметна підсудність передбачає право суду певної інстанції розглядати справу у першій інстанції. Зазначу, що правильне визначення предметної підсудності адміністративної справи є дуже важливим, оскільки порушення правил предметної підсудності має наслідком скасування судового рішення.
Територіальна підсудність розмежовує між однорідними судами повноваження з розгляду справ залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Вона персоніфікує суди з розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.
Правила територіальної підсудності є менш жорсткими, ніж правила предметної підсудності. Адже вважається, що рівень суду належний, але внаслідок порушення правил територіальної підсудності можуть створюватися додаткові незручності, які, однак, зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають.
Правила інстанційної підсудності поряд із правилами предметної та територіальної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правила інстанційної підсудності дають відповідь на питання, які суди розглядають справи у першій інстанції, а які - в апеляційній та касаційній інстанціях.
Порушення судом правил інстанційної підсудності в усякому випадку тягне за собою неправосудність судового рішення і як наслідок - його скасування.

Які справи підсудні окружним адміністративним судам? Як розмежовується підсудність між адміністративними, місцевими загальними та господарськими судами ?
Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів та референдуму.
Розмежування правил підсудності в адмінсудочинстві насамперед ускладнюється розмежуванням підсудності між окружними адміністративними судами та місцевими загальними судами, які одночасно виконують функції адміністративних.
Чинна редакція Кодексу адміністративного судочинства України вказує на наступне.
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:
- у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (частина друга статті 18);
- з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльність виборчої комісії Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських (в тому числі міст Києва та Севастополя), районних у містах виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів; територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій ( частина четверта статті 172);
- з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, що порушують законодавство про вибори та референдум (частина третя статті 174);
- з інших питань, передбачених статтею 175 КАС (щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу (частина третя статті 175);
- з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльність окружної виборчої комісії або члена такої комісії (частина дев’ята статті 176);
- за зверненнями органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо) (стаття 182 );
- справи щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (стаття 1834).
- позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх видворення, а також позовні заяви органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства і затримання їх у зв'язку з таким видворенням (статті 1835).
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам (пункт 1 частини першої статті 18);
- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 2 частини першої статті 18, стаття 1712 );
- усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 4 частини першої статті 18);
- справи з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, за винятком рішень, дій чи бездіяльності, що визначені частинами третьою - четвертою цієї статті (частина п’ята статті 172);
- справи уточнення списку виборців (стаття 173);
- справи щодо оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум ( частина третя статті 174);
- справи щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб (частина третя статті 175);
- адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у розглянутих ними справах (пункт 5 частини першої статті 18, частина шоста статті 181).
Розмежування підсудності справ між адміністративним, загальними та господарськими судами є проблематикою нашого правового сьогодення. Особливо це стосується питань визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що є підставами виникнення цивільних та господарських відносин.
Слід звернути увагу на одне з найрозповсюдженіших проблемних питань визначення підсудності справ, крапку в якому поставило рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 № 10- рп/2010.
У цьому рішенні суд виклав свої правові позиції щодо розгляду справ, де спірні правові відносини стосуються повноважень органу місцевого самоврядування по розпорядженню землями громади.
Донедавна вважалося, що рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність, користування земельної ділянки, інші рішення з цього питання не є владними управлінським функціями сільської, селищної, міської ради, тому не підсудні адміністративним судам.
Разом з тим, у рішенні Конституційного суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Тобто як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання і в галузі земельних відносин.

Особи, які звертаються до судів різних юрисдикцій з приводу захисту своїх прав, свобод чи інтересів, повинні розуміти, що додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду справи з урахуванням її конкретних особливостей.
Незважаючи на наявність колізійних моментів та відсутності чіткого розмежування підсудності справ цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції, за останні роки напрацьовано певну судову практику в цьому напрямку. Тобто суди мають досить чітко визначену позицію з того чи іншого питання розмежування підсудності.
Тому в нагоді позивачам при визначенню суду, який повинен здійснювати правосуддя при розгляді конкретної справи, стане судова практика, з якою можна ознайомитися, використовуючи інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/)